Судьи Верховного Суда Украины провели обсуждение актуальных вызовов и будущих направлений развития арбитражного процесса в стране.

На IX Международных арбитражных чтениях, посвященных памяти академика И. Г. Побирченко и озаглавленных "Арбитраж в условиях вызовов: формируя будущее сегодня", обсуждались важные темы, касающиеся международного арбитража и инвестиционной привлекательности, а также влияние военных конфликтов и санкционных мер на арбитражные процессы. В данном мероприятии приняли участие такие высокопрофильные специалисты, как председатель Кассационного хозяйственного суда Верховного Суда Лариса Рогач, судья Верховного Суда в Кассационном гражданском суде Василий Крат и судья Верховного Суда в Кассационном хозяйственном суде Олег Васьковский.

Актуальність судової медіації та альтернативних способів вирішення спорів в Україні зростає в умовах воєнного стану. Законодавчі зміни, які відновлюють роль суду у сприянні досягненню домовленостей у спорі між сторонами, є важливим кроком до вдосконалення правового регулювання у цій сфері. Вони відкривають нові можливості для ефективного вирішення конфліктів, сприяючи стабільності та розвитку економіки. На цьому наголосила голова КГС ВС Лариса Рогач під час вітальної промови.

Як зазначила Лариса Рогач, на сьогодні національне законодавство надає підприємцям можливість вибору різних форм вирішення спорів: від міжнародного комерційного арбітражу до державних судів.

Окрім цього, судова медіація в Україні перетворюється на ключовий механізм, що дозволяє сторонам суперечки досягати угоди без тривалих судових розглядів, а також допомагає знизити навантаження на судову інфраструктуру.

Голова КГС ВС зауважила, що Верховний Суд активно розвиває судову практику щодо принципів проарбітражності, що є вагомим поступом у напрямі інтеграції України в міжнародну правову спільноту. Водночас у своїх правових висновках ВС акцентує на необхідності забезпечення справедливості та доступності арбітражного процесу, що підвищує довіру до цього механізму з боку бізнесу.

Насамкінець Лариса Рогач констатувала, що національні суди та арбітражі можуть забезпечити верховенство права в Україні навіть в умовах воєнного стану та під час майбутньої післявоєнної відбудови. Водночас поглиблення співпраці з міжнародними інституціями, адаптація міжнародного економічного законодавства та розвиток судової медіації стануть дієвими кроками у створенні ефективної системи альтернативного вирішення спорів в Україні.

Суддя ВС у КЦС Василь Крат виступив із доповіддю про "стабільність" арбітражного застереження в ракурсі інвестиційної привабливості. Перш за все суддя зауважив, що, на його думку, замість поняття "третейська / арбітражна угода" варто було б уживати словосполучення "третейський / арбітражний правочин".

На заході було обговорено постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 30 серпня 2024 року у справі № 911/1766/22. У документі зазначається, що питання щодо дійсності третейської або арбітражної угоди не слід розглядати як позовну вимогу. Третейська чи арбітражна угода не класифікується як правочин згідно з Цивільним кодексом України, а розглядається як процесуальний договір, для якого українське законодавство передбачає особливий порядок визнання недійсності.

Суддя дослідив поставлене питання з двох точок зору: історичної та сутнісної.

Щодо першого аспекту, Василь Крат нагадав про проведення третейського форуму "Стан і перспективи розвитку третейського розгляду в Україні" у грудні 2018 року. Під час цього заходу він акцентував увагу на важливості розгляду третейської та арбітражної угоди як процесуального договору, що є частиною приватноправового договору. Крім того, він підкреслив необхідність чіткого розмежування між матеріальними та процесуальними аспектами недійсності, які суттєво відрізняються. Цей підхід згодом був впроваджений у судову практику Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Зокрема, в пункті 67 постанови КГС ВС зазначається, що у рішенні КЦС ВС від 26 липня 2023 року у справі № 824/123/22 була визначена правова природа арбітражної угоди, яка, по суті, є процесуальним договором, хоча може бути включена і в приватноправовий договір.

Схожі правові позиції можна знайти в рішеннях КЦС ВС від 4 квітня 2024 року у справі № 824/97/22 та від 21 березня 2024 року у справі № 824/99/22. "У низці рішень, прийнятих КЦС ВС як апеляційним судом, вже з 2023 року обговорюється третейське / арбітражне застереження в контексті процесуального договору. Від 2018 року підходи до цієї конструкції зазнали суттєвих змін, і сьогодні це підтверджується новою постановою ОП КГС ВС", - зазначив доповідач.

Щодо сутності питання, він підкреслив, що "цивільний оборот потребує спокою". Договори укладаються з метою їх виконання, а не для того, щоб потім виявляти їх неналежність, недійсність чи визнати їх недійсними з безпідставних причин. Це стосується в цілому будь-яких угод, на яких згодні учасники обороту.

Василь Крат підкреслив існування двох видів недійсності: "доброї" та "поганої". Перша з них стосується випадків, коли здійснюється фраудаторний правочин. Визнання такого правочину недійсним дозволяє задовольнити вимоги кредитора. Натомість "погана" недійсність часто використовується учасниками ринку для уникнення умов угоди, наприклад, коли намагаються скасувати третейське або арбітражне застереження, щоби уникнути юрисдикції третейського суду чи арбітражу. "З часом ми почнемо оцінювати будь-яку недійсність через призму цих двох категорій: є "добра", а є "погана". Для забезпечення стабільності важливо уникати "поганої" недійсності, адже без цього важко досягти стабільності", – зазначив суддя.

Доповідач припустив, що можуть виникнути думки, що ст. 203 ЦК України дозволяє оскаржити третейську / арбітражну угоду через недодержання загальних вимог, необхідних для чинності правочину. Але, акцентував Василь Крат, необхідно чітко розмежовувати матеріальну і процесуальну сфери. Якщо йдеться про предмет регулювання, передбачений ч. 1 ст. 1 ЦК України, - це матеріальна сфера.

Однак важливо усвідомлювати, що закони України, зокрема "Про третейські суди" та "Про міжнародний комерційний арбітраж", мають свої особливості, які проявляються як у специфічній термінології, так і в підставах, що не є типовими для приватного права. Це означає, що питання недійсності третейської або арбітражної угоди (чи відповідного застереження) підлягає особливому регулюванню: вирішення цього питання переноситься на стадію розгляду справи, пов'язаної з визнанням та наданням дозволу на виконання рішення третейського суду або арбітражу. Не існує альтернативних шляхів для оскарження третейської або арбітражної угоди (застереження), підкреслив доповідач, додавши, що ми лише на початку цього процесу, і попереду нас чекає критика та нові пропозиції. Проте важливо зберегти обраний підхід і, можливо, поглибити його з точки зору аргументації.

Законодавство, яке охоплює питання війни, формується в умовах безпрецедентних викликів, і важливо зрозуміти механізми створення відповідних норм, а також їх практичне застосування для оптимального захисту національних інтересів. Секретар судової палати, яка займається справами про банкрутство КГС ВС, Олег Васьковський ознайомив з питаннями санкцій, мораторіїв в умовах війни та актуальною судовою практикою.

Як зазначив доповідач, законодавство, що регулює санкції, формується з 2014 року, проте в 2022 році з'явився ключовий нормативний акт – постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів у зв'язку з майбутніми позовами держави Україна через військову агресію Російської Федерації". Цей документ також охоплює захист інтересів України у контексті потенційних позовів проти Росії та вводить нове поняття "мораторій" на виконання грошових зобов'язань, де кредитором є суб'єкт РФ.

Впровадження вищезазначеного рішення Верховного Суду ілюструє, як нове законодавство починає реалізовуватися в реальному житті. Зокрема, Олег Васьковський навів приклад Смілянського електромеханічного заводу (м. Москва), де Касаційний господарський суд відхилив позов російського кредитора, враховуючи існування мораторію. Це рішення свідчить про те, що мораторій не тільки затримує виконання зобов'язань, але й унеможливлює участь російських кредиторів у банкрутствах українських компаній.

Схожі юридичні висновки наведені в таких рішеннях Верховного Суду: від 28 вересня 2023 року у справі № 904/3057/22 (один із позивачів є громадянином Російської Федерації); від 14 березня 2024 року у справі № 910/1418/23 (кінцевий бенефіціар є громадянином Росії); від 17 серпня 2023 року у справі № 910/19426/21 (виробником товару за укладеним договором є компанія, зареєстрована в Росії); від 30 листопада 2023 року у справі № 916/1947/22 (з переліку учасників товариства виключено особу, що має російське громадянство).

Олег Васьковський також розглянув ситуацію з банкрутством ТОВ "БНК-Україна", бенефіціарами якого були резиденти Республіки Білорусь. До початку збройної агресії з боку Росії ця компанія виконувала роль основного постачальника білоруських нафтопродуктів в Україні. Доповідач зазначив, що даний випадок яскраво ілюструє, як під час війни змінюється правовий режим активів підприємств та порядок фінансових розрахунків, що вимагає впровадження нових підходів і рішень.

Загалом практика правозастосування в умовах війни ще формується, і важливо, як законодавство адаптується до нових реалій. Водночас специфіка спорів вимагає особливої уваги до нових правових норм, судової практики та економічних механізмів, які допоможуть Україні не тільки захистити свої інтереси, але й створити підґрунтя для відновлення економіки в майбутньому.