Трансформація підходів до вшанування пам'яті полеглих у війні: як різні громади переосмислюють процес меморіалізації.

Фото: Руслан Сингаєвський Навіщо змінювати концепції вшанування пам'яті загиблих?

З метою досягнення власних політичних амбіцій, радянська влада активно використовувала пам'ять, зокрема через створення меморіалів і музеїв. Тому Україні необхідно знайти нові підходи до вшанування пам'яті, адже, дотримуючись радянських принципів меморіалізації, ми можемо залишитися у межах застарілої радянської парадигми. Вкрай важливо вийти за рамки традиційного наративу про героїв і жертв, щоб розробити нові способи висловлення вдячності, підтримки, єдності та стійкості. Це дозволить уникнути сприйняття воєнного та післявоєнного досвіду лише через призму смутку і втрат. Історії про взаємодопомогу та солідарність також мають займати своє місце в колективній пам'яті, щоб стати основою для відновлення.

В Україні немає "централізованих" норм про те, як пам'ятати війну. Недостатньо замінити старі таблички, імена та пам'ятники на нові - такі, які не дають належного контексту та не вибудовують емоційного зв'язку з реальними подіями, людьми, спільнотами. Війна досі триває, але потреба вшанувати пам'ять загиблих виникає уже зараз. Місцеві громади шукають як це зробити з доступними ресурсами та обмеженнями.

Несподівано з'являються місця пам'яті, вівтарі, зони для покладання квітів, меморіальні таблиці та інші символи вшанування. Однак людям також необхідні простори, що об'єднуватимуть і зберігатимуть яскраві спогади про тих, хто загинув. Це стає особливо помітним у громадах, які розташовані неподалік від лінії фронту або які пережили окупацію.

Цифрові технології та позначення воєнних локацій: яким чином спільноти увіковічують пам’ять про полеглих?

Низький рівень обізнаності про світові практики меморіалізації та брак основних знань щодо сучасної художньої мови призводять до недосягнення меморіалами їх потенціалу. У зв'язку з цим Український інститут національної пам'яті спільно з експертами створив рекомендації для збереження і вшанування пам'яті учасників, жертв та подій російсько-української війни. Проте остаточні рішення про меморіалізацію залишаються в руках місцевих громад. Від того, як пройдуть ці процеси, залежить, з якими почуттями та тривалою пам'яттю ми вийдемо з війни.

Місцем пам'яті може стати і цифровий простір, який збереже цінні спогади про загиблих військових та цивільних і події війни. Одним з таких просторів є Платформа пам'яті Меморіал, започаткована громадською організацією "АБО".

Команда платформи також запустила експериментальний проєкт - розробку цифрового Меморіалу для Ічнянської громади на Чернігівщині. Мешканці громади активно озвучували свої потреби, тестували прототип цифрового меморіалу, тож цей проєкт враховує інтереси громади, для якої він створюється. Найбільша цінність розробки цифрового Меморіалу - історії людей, які загинули у війні.

В результаті обговорень з місцевою громадою було з'ясовано, що мешканці уявляють цифровий меморіал у вигляді окремого екрана, який не переплітається з історичними матеріалами або побутовими питаннями (як це може бути в центрах надання адміністративних послуг). Передбачається, що екрани стануть інтерактивними, що дозволить кожному залишати спогади про загиблих, писати або малювати. Сторінка, присвячена загиблому, фіксуватиме цю історію взаємодії.

Жителі хочуть, щоб меморіал став частиною публічного простору та був інклюзивним. Але водночас, це не має бути заклад, де вирує хаос та метушня. Таким чином цифровий меморіал стане місцем світлих спогадів, а жителі зможуть віддати шану загиблим у війні.

Як перемогти у війні культурних пам\'ятей і наративів

Турбота про пам'ять та тих, хто з нею працює: досвід ГО "Північна культурна столиця"

У Чернігові, на місцях, де відбулися трагічні події війни, команда громадської організації "Північна культурна столиця" встановила інформаційні стенди, які об'єдналися в проект "Маршрути пам'яті". Ці локації включають пошкоджені або зруйновані споруди та архітектурні пам'ятки, а також висвітлюють події "розстріляної весни 2022 року". На стендах представлена коротка інформація українською та англійською мовами, а також QR-коди, що ведуть до відеоматеріалів, знятих на місцях подій. Одночасно доступна віртуальна карта, що дозволяє кожному самостійно формувати маршрути по пам'яті, яку можна отримати в міському туристичному центрі. Ця ініціатива сприяє збереженню пам'яті та інформації про руйнування, адже під час швидкої відбудови можуть бути втрачені важливі етапи історії.

Изображение: Руслан Сингаевский

Після визволення деяких населених пунктів Чернігівщини, туди відправилася група фахівців усної історії, щоб зафіксувати свідчення місцевих жителів про пережиті події під час окупації.

Швидкість дій є критично важливою в цьому контексті, оскільки з часом спогади можуть зазнавати змін. Тому своєчасний запис дозволяє зберегти достовірні деталі та емоції. Проте цей проєкт спровокував численні дискусії щодо доцільності збору історій, коли травми ще свіжі. Команда ГО "Північна культурна столиця" спільно з експертами розробила "Протокол психологічної безпеки", який надає інтерв'юерам "Маршрутів пам'яті" змогу враховувати емоційний стан респондентів, уникати повторної травматизації та дбати про своє психічне благополуччя під час збору свідчень. До протоколу також включили контакти служб підтримки для тих, хто потребує медичної або соціальної допомоги.

Замість фокусу на травматичних деталях взаємодії з росіянами, люди розповідали, як знаходили та готували їжу, як зігрівалися, ховалися чи вимушено спілкувалися з окупантами, як гуртувалися та допомагали одне одному у містах та селах. Такий підхід дозволив зафіксувати важливий досвід виживання, не поглиблюючи травму.

Ці свідчення стали книжкою "Чернігів у війні 2022: голоси очевидців". Подібні документування - це жива історія, яка повинна зберігатися для суспільства, самих громад, науки. Подібні рішення - важливий крок у формуванні національної пам'яті. Вони об'єднують українців, дозволяють зберігати світлі спогади про загиблих у війні, не повторюючи радянські наративи й не перетворюючи меморіали на місця всепоглинаючої трагедії, а і нагадувати про вдячність, повагу, взаємодопомогу та стійкість українців у часі російсько-української війни.