Чому Курська операція не повинна перетворюватися на затяжний марафон.

Експерт з військових питань Українського інституту майбутнього, радник комітету Верховної Ради України з національної безпеки та оборони.

Протягом вже двох місяців Збройні сили здійснюють операцію в Курській області. Перші дні були вражаючими: російські війська втратили 350 квадратних кілометрів всього за 48 годин. Саме над цією територією Україна швидко встановила контроль. Близько 2-2,5 тижнів тривало просування в різні напрямки. Хоча, звісно, можна припустити, що було певне планування, зовні це виглядало так, ніби ми рухаємося туди, де відкриваються нові можливості.

Згадайте, хоча інформації було чимало, що Україна нібито ось-ось захопить Курську АЕС, проте конкретних напрямків дій фактично не існувало.

На мою думку, процес розширення території, контрольованої Україною, відбувався досить непередбачувано.

З вересня можна помітити певне уповільнення в подіях. Незважаючи на окремі позитивні моменти, новин щодо розширення території не надходить. Відповідно до інформації, наданої аналітиками Deep State, Україна безпосередньо контролює 800 квадратних кілометрів Курської області, а опосередковано - приблизно 300 квадратних кілометрів. Таким чином, загальна площа становить близько 1100 квадратних кілометрів.

Нещодавно російські сили провели контрнаступ, внаслідок якого їм вдалося відновити контроль над деякими територіями, зокрема над населеним пунктом Снагость. Проте я б не поспішав з висновками про повний провал їхнього наступу. На мою думку, це лише початкова спроба, перша стадія, і, цілком ймовірно, ми побачимо її повторення.

Що буде далі? По-перше, необхідно усвідомити, що ми ще здатні інвестувати. Я говорю про ресурси: людей, техніку, боєприпаси. І враховуючи це, якщо ми виявимо, що ситуація для нас несприятлива і немає можливості діяти ефективно, варто з гідністю і урочистістю залишити ту ж Суджу.

Як боксер, який закінчив свою кар'єру не через поразку, а тому, що вирішив залишити ринг непереможеним.

По-друге, необхідно чітко визначити, яка основна мета нашої операції в Курській області. Якщо наша мета полягає в тому, щоб захопити Глушківський район, оточити його та взяти в полон від 1,5 до 3 тисяч російських військових, а також здобути значну кількість техніки, такої як танки, БМП та боєприпаси, тоді все зрозуміло. Однак серед завдань, що їх обговорювали, фігурували й такі, як обмін територіями (які наразі відсутні). Також висловлювалася думка, що наша мета полягає в запобіганні російському наступу. Але слід зазначити, що російські сили, здатні до швидкого перекидання для протидії українським військам, не були зібрані в достатній кількості.

В даний момент існують занепокоєння, що курська операція може затягнутися на тривалий термін. Чому вона була розпочата? Тому що вважаємо це доцільним. А яка її мета? Власне, без конкретного сенсу. Я усвідомлюю, що українці прагнуть позитивних новин, але ми захоплюємо в росіян невеликі села, тоді як вони в нашій території беруть під контроль великі міста.

В даний момент вони здійснюють тиск на Вугледар та Водяне... Ми ризикуємо втратити покровську агломерацію, де проживало 100 тисяч людей до початку війни, якщо бути точними.

Тому я - за зухвалі операції, але з якими у нас буде план В, план С. Принаймні на той випадок, якби щось пішло не за планом. Дуже хочу вірити, що у командування все чітко розплановано.