Інноваційні підходи та кар'єрний зріст: Зустріч українських педагогів у Вільнюсі.

Конференція педагогів України, що проходила у Вільнюсі / зображення: Олег Головатенко / LRT

У Вільнюсі відбулася конференція "Освітні практики майбутнього: інновації, компетенції та професійний розвиток для сучасних освітян", присвячена ключовим аспектам підвищення кваліфікації педагогів. Конференція охопила впровадження інноваційних методик, розвиток нових компетенцій та професійне зростання, які є надзвичайно важливими для сучасних учителів, вчителів-помічників і тих, хто здобуває другу вищу освіту.

Серед особливих гостей заходу були присутні 52 директора з України на чолі з Ярославом Турянським з організації "Відроджені гімназії України", ректор Бердянського педагогічного університету Ігор Богданов та проректорка Ольга Гуренко. Пані Олена Кузьменчук з Посольства України в Литві також взяла участь у заході. Гості передали до шкільної бібліотеки книги в подарунок, підкреслюючи важливість підтримки української освіти.

Директорка Міжнародної української школи Олена Внуковська, одна з учасниць конференції, поділилася подробицями заходу з порталом LRT.lt.

- У нас сьогодні чудова подія. Сьогодні були освітяни України з 15 областей, 52 директора. Вони перебували з освітньою місією в такому 23-му освітянському турі відроджених гімназій України. Розпочали вони у Львові, потім вивчали освіту в Дрездені, в Гамбурзі, Копенгагені, Стокгольмі, Хельсинки, Талліні, Ризі, Вільнюсі і Варшаві. Тому нам дуже приємно, що ми сьогодні провели круглий стіл. Це така знакова подія, тому що в нас був ректор і проректор Бердянського педагогічного університету. Ми працюємо ще завтра для того, щоб всі наші діти змогли продовжувати своє навчання, хто обрав, у педагогічних університетах, а вчителі щоб могли проходити підвищення кваліфікації. Тому для нас сьогодні, для всієї шкільної родини, такий надзвичайний день зустрічі з нашими колегами з України.

Які враження залишили у гостей? Який зворотний зв'язок ви отримали від них?

Нам було величезною честю представити нашу школу. Ми зустрічали гостей з традиційними караваями, нашою учнівською радою та вчителями. Відкрили двері нашої світлиці, провели екскурсію по відремонтованих та затишних класах. Особливу увагу приділили нашому кабінету захисту Вітчизни, створеному для учнів, а також комп'ютерним класам. У нас є педагогічний музей, розташований в приміщенні колишнього педагогічного університету у Вільнюсі. За два роки ми вдалося зберегти та відновити багато цінностей. Серед наших експонатів – книги та матеріали Василя Сухомлинського, привезені з музею в Києві. Ми також створили галерею видатних ректорів, які працювали в університеті протягом 83 років. Це місце має величезне значення для нас, адже воно колись було педагогічним університетом Литви. Сьогоднішня зустріч з освітянами була дуже зворушливою та теплою. Після цього наші учні продемонстрували театральну виставу, під час якої звучала музика, лунали пісні, і не обійшлося без сліз. Потім ми пригостили всіх обідом. Багато вчителів знайшли своїх земляків, адже серед нас були представники з Бердянська, Маріуполя, Донецька та Харкова. Сьогодні вся Україна була з нами!

- Можливо, ви розкриєте трішечки зміст оцієї співпраці подальшої, яку ви плануєте здійснювати з Бердянським університетом? Адже для дітей, для старшокласників дуже важлива профорієнтація, їхнє визначення у житті. Міжнародна українська школа Литви є білінгвальною, вона працює за українськими програмами, і дітки орієнтовані на здобуття досвіду: побачити Європу, отримати освіту і повернуться в Україну, підіймати українську державу, будувати її новою, сучасною. Тобто не кудись йти в Європу, а що це і буде Європа. Які, можливо, задуми хороші хотілося б реалізувати з Бердянським університетом?

- З Бердянським університетом ми почали співпрацю вже півроку. Ми запросили цих колег. Вони вибралися з окупації. Бердянськ був обкупований одразу, і вони зараз працюють у Запоріжжі. Тому нашим вчителям потрібне підвищення кваліфікації. В нас команда 309 вчителів і помічників вчителів. А помічникам вчителів потрібна друга вища освіта, тому ми підписали меморандум про співпрацю. Ми опрацюємо, як це буде відбуватись технічно. І ми запрошували всіх вчителів з окупованих територій приїжджати і працювати в Литві, в Паневежесі. У нас є прекрасна школа українська, де нам потрібні наші кадри. Я думаю, так і буде. Тому що для наших випускників це буде четвертий випуск. Ми хочемо відкрити педагогічні класи. Тому що в Литві бракує вчителів, і я думаю, якщо ми отримаємо українську освіту як вчителі, ми зможемо знайти роботу за кордоном. Тому що 2 мільйони українських дітей за кордоном і потрібно створювати школу, а в школах потрібні молоді патріотично налаштовані українці. Тому ми сьогодні зі сльозами на очах пишались тим, що ми разом в тому освітянському човні долаємо перешкоди, бурі і маємо дістатися нашого берега, який зветься Перемога.

Ректор Бердянського державного педагогічного університету, професор Ігор Богданов, також поділився враженнями:

- Декілька тижнів тому до моєї відпустки через знайомих я дізнався про пані Олену. Ми зустрілися в ZOOM, поговорили, буквально за 20 хвилин знайшли чимало спільних знайомих, обговорили спільні ідеї. Вона запропонувала співпрацювати і запросила до себе.

Під час свого відпочинку в українських Карпатах мені подзвонила моя проректорка, яка тимчасово виконувала обов'язки. Було оформлено запрошення та отримано дозвіл Міністерства освіти і науки на перетин кордону.

Ми прибули і стали свідками свята обміну досвідом українських вчителів та директорів загальноосвітніх шкіл у Вільнюсі. Я справді вражений енергією, патріотизмом і натхненням наших педагогів. Такі події заряджають позитивом, і я впевнений, що з такими освітянами наше майбутнє в Україні гарантоване.

Пані Олена - це надзвичайно харизматична особистість, а досвід Міжнародної школи Литви вражає своєю унікальністю: в країні функціонують 5 філій, де навчається близько 2700 учнів. Що ви вже встигли помітити для себе? Яка основна мета вашого навчального закладу і як ви плануєте продовжувати співпрацю? Учні старших класів мають свої життєві прагнення, вони активно шукають свій шлях у житті, тому профільна освіта для них стає особливо важливою. Які вже є плани, ідеї та можливості для їх реалізації в цьому контексті?

Під час зустрічі я помітив, що тут багато дітей. Розумію, що Вільнюс - велике місто, столиця Литви, але українська діаспора все ж досить значна. Усі ми віримо в нашу перемогу, і діти активно визначаються у своєму майбутньому. Вони прагнуть зберегти зв'язок з рідною землею, з Україною. Саме тому вони навчаються в цій школі українською мовою, дотримуючись українських освітніх програм та стандартів.

Як керівник державного педагогічного університету, де більшість наших освітніх програм спрямовані на підготовку педагогічних кадрів, ми готові надати підтримку навчальному складу шкіл у Вільносі в аспекті підвищення кваліфікації відповідно до актуальних вимог. Це включає в себе нові підходи до викладання української мови, реалізацію концепції нової школи, а також підготовку до складання Національного мультипредметного тесту, що відкриває можливості для вступу до вищих навчальних закладів України.

- Українська школа в Литві є білінгвальною, вона працює за українськими стандартами, українськими програмами і з українськими документами. Щоб дітки, інтегруючись у литовське суспільство, не втрачали зв'язку з батьківщиною і орієнтувалися на продовження життя і принесення свого досвіду з Литви назад в Україну. Щоб стати у пригоді вже фахово, професійно, набираючись європейського досвіду. Тому все-таки хочеться про плани більше дізнатися. Як людина що б ви хотіли реалізувати вже з українцями, які повернуться, маючи європейськість в собі, в Україну? Як трансформувати країну, щоб ми вже казали "Європа - це ми, нам нікуди не треба вступати", а нам треба лише зафіксувати нашу європейськість, і все.

Це питання охоплює великий спектр аспектів. Я спробую висловити свою думку як український науковець, педагог та організатор освітнього процесу.

Наші захисники, наші оборонні сили, ведуть боротьбу за територію, часто втрачаючи або відвойовуючи не лише сотні квадратних метрів. Ми можемо зазнавати втрат серед наших людей. Проте Україна рішуче обрала шлях до Європейського Союзу та НАТО.

Молодь - це майбутнє нашої держави. І молодь, яка мешкає і набуває досвід в Європі, отримує українську освіту, на моє тверде переконання є рушійною силою наших подальших перетворень на краще. Бо, коли я розмовляю зі студентами, я їм завжди на посвяті першого вересня говорю: "Шановні друзі, декілька років - і біля керма країни".

Отже, виходячи з цієї ідеї, молодь, що нині проживає в Європі, але продовжує ідентифікувати себе як українці та мріє про повернення в Україну, є тією майбутньою нацією. Вони вже здобули певний, хоч і обмежений, досвід у різних сферах – життєвій, освітній, а можливо, й професійній, перебуваючи в Європі. Цей досвід вони можуть привнести в українську реальність. Наша мета полягає в тому, щоб не лише декларувати, а й на практиці стати справжньою комфортною європейською країною.

У Вільнюсі функціонує Український центр, створений за ініціативою перших леді України та Литви. Нещодавно там відбулася дискусія про те, чи є українці за межами країни втратою чи здобутком. Зокрема, обговорювалися українці, які проживають у Литві. В результаті зустрічі було одностайно вирішено, що українці за кордоном — це не втрата, а цінний актив для України, який потрібно максимально використовувати. Як ректор, чи є у вас побажання чи послання до українців не лише в Литві, а й до всіх, хто нас слухає в Україні, з метою укріплення нашої єдності? Що б ви хотіли донести?

Дорогі українці в Литві, українці по всій Європі та в усіх куточках світу! Наша країна — це справжнє диво! Ми заслуговуємо на життя в свободі, процвітанні та комфорті. Але цей дар не приходить сам по собі; його потрібно завоювати. Тож давайте здобуваємо нові знання, навчаємось, захищаємо нашу Батьківщину та відновлюємо її для світлого майбутнього. Повертаємось до рідної землі!