Крим, енергетика та гібридні конфлікти: як Росія створювала свою агресивну стратегію - "Машина часу"

Тайни та механізми зовнішньої політики Росії в пострадянських країнах.

Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія – проекти імперського масштабу.

У 1992 українці вкотре переконалися - російська демократія закінчується на українському питанні. І не лише на українському.

Російські імперські структури починають активізуватися в колишніх радянських республіках. Гарячі точки, створені Росією, виникають у Молдові та Грузії. Мова йде про Придністров'я, Абхазію та Південну Осетію.

Російська Федерація активно надавала підтримку так званим "ополченцям" Абхазії та Південної Осетії, постачаючи їм зброю, відправляючи військових, а згодом і регулярні військові підрозділи своєї армії. У конфлікті на стороні Грузії також брали участь українці — представники новоствореної організації УНА-УНСО.

Російська Федерація висуває вимоги щодо Кримського півострова.

Сценарій, подібний до абхазького і осетинського, росія намагається провернути і в Україні. У Криму. У квітні 1992 парламент рфії висловлює територіальні претензії на півострів.

До Криму вже прибув віце-президент Росії Олександр Руцкой, який стверджує, що Крим є частиною Росії.

У травні Верховна Рада Криму оголосить про незалежність півострова, а також проведе референдум на підтримку цього рішення.

Усе це - на фоні українсько-російського конфлікту за Чорноморський флот.

Конфлікт навколо Чорноморського флоту: початкові етапи розвитку

У 1991 році Україна заявила, що вся армія, яка розташована на її території, переходить під її контроль, включаючи Чорноморський флот. Росія спочатку не висловлює заперечень. Проте вже на початку 1992 року риторика кардинально змінюється.

5 квітня 1992 року президент України Леонід Кравчук підписує указ, що визначає підпорядкування Чорноморського флоту Україні. Лише через два дні його російський колега Борис Єльцин видає власний указ, що проголошує приналежність флоту до Росії. У подальшому обидва лідери відкликають свої рішення і приходять до згоди щодо спільного управління флотом.

1992 рік: Перший прорив українського прапора на Чорноморському флоті.

Історія не має умовного способу. Якими б були наслідки, якби українське керівництво діяло з більшою рішучістю та агресією — лише можна гадати. У дійсності, під час першої російсько-української війни, Україна зазнала поразки у боротьбі за флот. Однак у цій історії також є й моменти перемоги.

У липні 1992 року на одному з кораблів Чорноморського флоту вперше замайорів український національний прапор. Капітан сторожового корабля СКР-112 Сергій Настенко підняв синьо-жовте знамено та віддав наказ покинути Крим, направляючись до Одеси. Командування Чорноморського флоту відправило кілька кораблів і авіацію слідом за ним, намагаючись повернути зрадника. В результаті російські військові кораблі відкрили вогонь по українському судну та спробували його протаранити.

Проте СКР-112, отримавши підтримку від українських літаків та катерів прикордонників, зміг досягти Одеси.

Міф про "п'яного Хрущова" і передачу Криму

До інших фронтів гібридної війни росія підключила інформаційний. З екранів телевізора лунають міфи про те, що Крим мовляв завжди був російським, а Україні передавався якось не так - п'яним Хрущовим.

Російський журналіст Леонід Парфьонов допустив дві неточності: рішення про передачу Криму ухвалювалося керівництвом СРСР колегіально і в основному з економічних причин. Севастополь також був переданий Україні і мав статус міста республіканського підпорядкування, що означає, що його керівництво здійснювалося не з Москви, а з Києва.

Кримська криза: заклики до рішучих дій у 1992

Кримська криза може затягнутися на тривалий період. У 1992 році опозиційний лідер Вячеслав Чорновіл запропонував простий вихід із ситуації – анулювати автономію Криму, яка була надана під тиском Москви, і перетворити її з територіальної на національну, визнаючи права кримськотатарського народу.

1993 рік: Перший газовий спір між Росією та Україною.

У 1993 між росією та Україною вперше спалахує так званий газовий конфлікт. На початку року Газпром погрожує припинити постачання блакитного палива - через великі борги. У відповідь Україна заявляє, що в такому разі припинить транзит російського газу до Європи.

2003 рік: Путін підтверджує кордони України, включаючи Крим.

У січні 2003 року президент Росії Володимир Путін офіційно визнав українські кордони, включаючи Крим, шляхом підписання відповідного документа. Проте ще не минуло й кілька днів після підписання угоди, як Москва її порушила. Вже в тому ж році розпочалася невелика гібридна війна проти України.

Острів Тузла — це невеликий шматок землі, розташований у Керченській протоці. Його унікальність полягає в тому, що судноплавний канал проходить саме в межах українських територіальних вод, з'єднуючи Керч і Тузлу.

У 2003 році Кремль ухвалив рішення про зміни і раптово почав зведення дамби на острові Тузла. Вони стверджували, що це не острів, а коса, яка, до всього, є російською, а не українською. На їхню думку, екологічна ситуація також під загрозою — через цю дамбу змивається вся Таманська область в море. Українська сторона відреагувала миттєво: на острів були направлені кілька сотень озброєних прикордонників, які погрожували застосувати вогонь на ураження, але це не дало результату. У відповідь на ситуацію на Тузлу прибув і президент Леонід Кучма.

2009 рік: Україна вступає в новий виток газового конфлікту з Росією.

Новий 2009 рік став для України початком нової конфронтації з Росією, відомої як Друга газова війна. Офіційні заяви з приводу цього зробив кремлівський ставленик Медведєв 31 грудня, а вже 1 січня український Нафтогаз призупинив імпорт газу з Росії.

Претензії Росії знову нагадували ті, які висувалися під час першої газової конфлікту: підвищення вартості до 450 доларів за тисячу кубометрів. Водночас українська влада наполягала на переході до ринкового ціноутворення та ліквідації корупційних посередників, таких як Росукренерго, пов'язане з Дмитром Фірташем.

Газова війна в Україні досягає нового піку

З 7 січня, коли зима була в розпалі, Росія вирішила перекрити транзит газу до Європи. Український уряд опинився під подвійним тиском — з боку Сходу та Заходу. Водночас, всередині країни не було єдиної позиції: президент Ющенко продовжував конфліктувати з прем'єркою Тимошенко. Остання взяла на себе ініціативу в переговорах і вже 19 січня змогла досягти компромісу з Путіним, але за яку ціну?

"Сирна війна" між росією та Україною

Існує думка, що Путін розпочав свою гібридну війну проти України в 2014 році. Проте це не зовсім вірно — конфлікт триває з давніх часів, просто спочатку він не мав відкритих військових проявів, таких як танки чи гради, і виявлявся у більш незвичних формах — через газові поставки, експортні обмеження чи дипломатичні суперечки. Наприклад, у 2012 році між Україною і Росією виникла так звана "сирна війна".

Протягом різних історичних періодів Росія накладала обмеження на імпорт товарів з країн, з якими виникали політичні суперечності. Наприклад, у 2005 році було заборонено польське м'ясо, у 2006 році — грузинське вино та мінеральну воду "Боржомі", а також латвійські шпроти. У 2009 році обмеження стосувалися білоруського молока, а в 2011 — коньяку з Придністров'я. Проте найбільш частими жертвами таких заборон стали українські товари.

15 мільярдів від Путіна: корупційна угода, що змінила історію нації.

На початку 2014 року можна чітко побачити, як особистість може вплинути на історичний процес. Євромайдан у цей час остаточно трансформувався у Революцію Гідності. Важливу роль у тому, яким чином відбуватиметься цей процес — чи в мирний спосіб, чи через криваве зіткнення — відігравала одна людина. Це був власник цього розкішного маєтку, Віктор Янукович.

Справжній вибір Януковича був зроблений наприкінці 2013 року. 17 грудня, ще до того, як угода про євроасоціацію була зірвана, він отримав від Путіна хабар у розмірі 15 мільярдів доларів. Перші 3 мільярди, за інформацією, були надіслані, але Янукович так і не зміг їх використати, оскільки вони відразу пішли на погашення боргів Газпрому. Ще 2 мільярди він сподівався отримати вже у січні 2014 року, але більше фінансування від Путіна не надійшло.

Янукович у Росії: звернення до Путіна з проханням про агресію проти України.

Таку агресію не можна підготувати за короткий термін. Вона формувалася протягом тривалого часу, ще коли Майдан тривав, а Януковичі залишалися в Україні. 20 лютого, коли було вручено медалі за звільнення Криму, країна переживала важкі часи: на Майдані гинули люди, а влади фактично не існувало. Януковичі в паніці покидали країну, а політики з Майдану стояли, відчуваючи, що їхні дні насправді рахуються, і боялися, що невдовзі їх чекає фатальний удар.

Януковича перевезли до Росії, де він звернувся до Путіна з проханням розпочати військову операцію в Україні. Російська Дума офіційно затвердила це рішення.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на фронті інформаційної боротьби.

Основні новини дня без зайвих повідомлень та реклами! Друзі, приєднуйтесь до "5 каналу" у Telegram. Лише за хвилину ви будете в курсі всіх важливих подій.