В Україні відбудуться зміни в уряді стратегічного партнера. Які наслідки це може мати?

В парламентських республіках та конституційних монархіях зміна урядів, як правило, відбувається внаслідок загальнонаціональних виборів. У таких випадках політичні партії, що здобули більшість голосів, створюють парламентську коаліцію та формують виконавчу владу. Зазвичай, прем'єр-міністром стає лідер тієї партії, яка здобула перемогу.

У демократичних системах лідер не виникає з нічого: він повинен здобути перемогу на внутрішньопартійних виборах, представляючи програму дій, яка стає основою для діяльності партії. Це має свої обґрунтування, і тому часто говорять: "Він/вона привели партію до успіху на виборах". Проте, якщо з якихось причин основна політична сила ухвалює рішення про зміну свого керівника, це може призвести до зміни уряду без проведення загальних виборів.

Японія опинилася в цікавій ситуації, оскільки 27 вересня відбудуться наступні вибори на пост голови Ліберально-демократичної партії (ЛДП). Той, хто вийде переможцем, стане 102-м прем'єр-міністром держави і відповідатиме за формування нового уряду.

Японія виступає одним із наших основних союзників у боротьбі з російським фашизмом, тому важливо з'ясувати, чи можуть вибори нового лідера ЛДП вплинути на зовнішньополітичний курс держави.

Діючий прем'єр-міністр Фуміо Кішіда, який протягом трьох років очолював Ліберально-демократичну партію та уряд Японії, оголосив про своє рішення не брати участі в майбутніх виборах. Хоча його адміністрація може похвалитися вагомими успіхами в зовнішній політиці та зміцненні безпеки країни, внутрішні політичні виклики та складна економічна ситуація призвели до зниження популярності уряду та його партії.

У наступному році заплановані нові парламентські вибори, і щоб відновити довіру до політичної сили, яка з невеликими перервами перебуває при владі з 1955 року, було ухвалено рішення надати можливість іншим політикам спробувати свої сили на посаді голови виконавчої влади. Серед кандидатів на цю посаду — чинна міністр закордонних справ, а також два колишні керівники МЗС, двоє екс-міністрів оборони, два діючі члени уряду та кілька харизматичних представників молодшого покоління японських політиків, які вже мають досвід роботи в парламенті та уряді.

У Японії відкриті заяви політиків про їхні амбіції зайняти найвищі посади в партії та уряді сприймаються цілком нормально. Члени провідної партії, які прагнуть до керівних позицій, мають змогу вільно проводити свої виборчі кампанії та представляти суспільству свої рішення щодо актуальних проблем. Це можуть бути як серйозні питання, такі як зміни до Конституції, макроекономічна стратегія або підвищення військових витрат, так і більш побутові теми, наприклад, право подружжя зберігати свої дошлюбні прізвища.

Найважливіше питання полягає в тому, що чекає нас після завершення виборів. Осінь в Японії, де фінансовий рік триває з квітня по квітень, є часом активних обговорень стосовно бюджету на наступний рік. Зрозуміло, що пріоритети бюджетних витрат та механізми їх фінансування становлять ключові елементи державної політики. Саме з цього джерела значна частина програм підтримки України отримує своє фінансування.

Фуміо Кішіда вже увійшов в історію з формулою "Україна сьогодні -- це Східна Азія завтра", що визначила політику його уряду з перших днів відкритої агресії. Багаторічний досвід на чолі МЗС Японії в уряді прем'єр-міністра Абе став у пригоді й тоді, коли було ухвалено рішення беззастережно підтримати Україну, й під час перегляду стратегічних документів політики безпеки, формування регіональних альянсів із Індією, Південною Кореєю, Австралією, Філіппінами, забезпечення змістовного головування в G7 2023 року.

Водночас варто зазначити (й цього ніколи не приховували в керівній партії), що зовнішня політика Японії загалом і щодо України зокрема значною мірою спирається на громадську думку, яка упродовж двох з половиною років незмінно на нашому боці. Всі опитування, які проводилися протягом цього часу, свідчили, що від 72 до 82% японців підтримують політику уряду стосовно України, навіть якщо з інших питань у суспільстві панує критичне ставлення до керівних політичних сил.

Особливо вражає, що в рамках одного з опитувань, коли учасникам задали запитання: "Чи слід продовжувати посилювати санкції проти Росії, навіть якщо це вплине на добробут вашої родини?", 66% респондентів висловили свою підтримку.

Японські політичні партії вирізняються своєрідним підходом до громадської думки, що істотно впливає на формування як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Цей феномен є досить рідкісним навіть для країн з усталеною демократією.

ЗМІ та опозиційні сили активно ставлять перед керівною політичною партією провокаційні питання, коли впевнені, що громадськість на їхньому боці. Важливо зрозуміти, що підтримка України базується на трьох основних компонентах: позиція провідних політичних сил, громадська думка та роль медіа. Японські журналісти та аналітики не вагуються перевіряти заяви політиків, як національних, так і іноземних, порівнюючи їхні слова з тим, що було сказано рік тому. Якщо виявляється невідповідність або обман, довіра до такого політика швидко зникає.

Так сталося з російськими політиками й дипломатами, які напередодні вторгнення в Україну хором заявляли про відсутність планів стосовно агресії, яку потім здійснили. Геть інакша ситуація склалася з представниками України, позиція яких залишалася послідовною. Це не означає, що проросійські сили в Японії (а вони є й на політичному рівні, й у експертному середовищі) припинили просувати свої наративи, намагаючись розколоти японське суспільство або хоча б переконати значну його частину в тому, що "не все так однозначно".

Є всі підстави вважати, що ворог аж ніяк не полишив спроб упливати на політичні кола, громадські та релігійні організації Японії, використовуючи де "почуття провини" за події Другої світової війни, де бажання віддати належне традиціям, як-от відвідання могил предків на окупованих Північних територіях, де суто економічні чинники на кшталт квот на вилов риби. Посольство РФ у Токіо неодноразово розміщувало матеріали, звинувачуючи Японію в тому, що "вона двічі за останні сто років підтримувала нацистів", маючи на увазі фашистську Німеччину й Україну.

Протягом останніх 80 років кілька поколінь японців виростали під впливом ідеалів строгого пацифізму. Це стало однією з причин, чому в суспільстві переважає критичне ставлення до необхідності збільшення оборонних витрат, навіть попри об'єктивну потребу у відповіді на зростаючі загрози регіональних конфліктів. Також існує опір змінам до Конституції, які дозволили б Японії укріпити свої Сили самооборони та реалізувати експорт військової техніки.

Згідно з інформацією, отриманою від японських ЗМІ, минулого року Сили самооборони Японії зіткнулися з серйозними труднощами у наборі персоналу, не змігши заповнити близько 50% вакансій – це найнижчий показник в історії. Хоча планується збільшення штату Сил самооборони до 247 тисяч осіб, фактична кількість контрактників виявилася значно меншою, ніж очікувалося. Новостворений уряд Японії матиме перед собою важливі завдання, оскільки агресивні дії Росії в Європі призводять до зростання загрозливої риторики та активності з боку Північної Кореї і інших країн регіону Східної Азії.

Збільшення виробництва озброєнь продовжує бути складним викликом, незважаючи на те, що Японія володіє всіма необхідними технологічними та індустріальними ресурсами. Проте чинні законодавчі обмеження суттєво ускладнюють експорт таких товарів. Як результат, у промисловому секторі бракує економічних стимулів для розробки та виробництва нових моделей, що вимагає значних капіталовкладень.

У той же час, незважаючи на зміцнення регіональних альянсів, таких як США — Японія — Південна Корея, США — Японія — Філіппіни та QUAD, у політичних і експертних колах зростає усвідомлення важливості розвитку власних оборонних можливостей для захисту національних інтересів і території в умовах можливих конфліктів. У медіа активно обговорюється потреба скасувати існуючі обмеження на експорт продукції оборонної промисловості, враховуючи зростаючі загрози безпеці. Це питання піднімають також союзники Японії.

Усі ці теми залишатимуться в центрі уваги провідних політичних сил протягом наступного року в контексті майбутніх парламентських виборів. Під час зустрічі з керівництвом ЛДП, прем'єр-міністр Кішіда зазначив, що питання зміни Конституції більше не є предметом дискусій. Наразі акцент робиться на тому, коли і які саме поправки буде затверджено громадськістю.

Водночас інші політичні сили країни також активно готуються до прийдешніх виборів. Зокрема, у партії Комейто, що є частиною правлячої коаліції, відбудуться зміни в керівництві, а також в опозиційній Конституційно-демократичній партії. Це вимагатиме тонкої політичної роботи, щоб забезпечити стабільність зовнішньополітичного курсу. Загальні вибори заплановані на осінь наступного року, однак новий прем'єр-міністр матиме можливість оголосити їх раніше, якщо вирішить скористатися цими повноваженнями.

Наразі немає підстав вважати, що позиція єдності керівних і опозиційних партій щодо підтримки України зазнає небажаних трансформацій. Вже цієї осені варто розраховувати на продовження контактів на найвищому та високому рівнях, зокрема обмінів візитами й активізації економічного складника співробітництва. Наступного року Японія прийматиме міжнародну конференцію з розмінування України. Відносини між Україною та Японією як за формою, так і за змістом цілком заслуговують на визначення "стратегічні". За всієї формальності таких дефініцій у світі міжнародної політики вони мають значення.