Беслан як підстава для конфлікту з Україною. Яким чином російська пропаганда використовує історичні травми російського народу.

На старті нового навчального року Росія провела ряд атак на українські міста, у тому числі на освітні установи, внаслідок чого загинуло не менше 50 осіб, а понад 200 отримали поранення в Полтавському військовому інституті зв'язку.

А загалом через російську агресію в Україні пошкоджено 3798 закладів освіти. Серед них 365 зруйновано повністю, повідомив Уповноважений із захисту прав людини Дмитро Лубінець у вівторок 3-го вересня. У додатку Telegram він також зазначив, що у перший день навчання через масові російські атаки на Україну, діти змушені були навчатися в укриттях.

При цьому Кремль використовує пам'ять про теракт у школі у Беслані, що стався 1-го вересня 2004 року, щоб виправдати агресію проти України та підігріти інтерес до війни, пише журналістка Російської служби Голосу Америки Ксенія Туркова.

Політологи терміном "історичний фреймінг" описують процес використання минулого, або, точніше, певної версії пам'яті про історичні події, щоб зв'язати їх із сучасними подіями.

Британська науковиця Джейд Макґлінн у своїй праці "Творці пам'яті. Політика минулого в путінській Росії" зазначає, що історичний фреймінг виступає важливим інструментом російської пропаганди, на якому Кремль по суті формує нову "національну ідею".

Одним із перших прикладів застосування історичного фреймінгу вона зафіксувала на День Незалежності України, 24 серпня 2014 року, коли Росія вже розпочала гібридну війну проти України.

У той час, зазначає дослідниця, вулицями захопленого Донецька проходили сотні українських військовополонених. Люди, охоплені гнівом, кричали на них образливі слова, а деякі навіть кидали в бік полонених зіпсовану їжу та різноманітні предмети.

Парадом командували "ополченці", яких підтримує Кремль, з георгіївськими стрічками, а вся урочистість була оформлена у стилі святкувань часів Другої світової війни.

Джейд Макґлінн пише: "Хода була ретельно зрежисована так, щоб нагадати парад Радянської Армії в 1944 році, коли по вулицях Москви вели полонених нацистів".

Науковець використовує цю оповідь як яскраву ілюстрацію історичного фреймінгу – техніки, що передбачає свідоме "поєднання" минулої події з сучасною, при цьому медіа розміщують її в конкретному контекстуальному просторі.

У контексті параду в Донецьку основною тематикою виступає Друга Світова війна, яку в російській традиції часто називають Великою Вітчизняною. Легко припустити, що це тематичне поле насичене яскравими емоціями, які можна визначити як однозначні: відчуттям гніву та ненависті до фашистських агресорів і гордістю за здобуту перемогу.

Розміщуючи події 2014 року в аналогічний контекст, Кремль намагається викликати подібні емоції та, застосовуючи історичну перспективу, нав'язує суспільству неправдиве уявлення про те, що "українці = фашисти".

Слід зазначити, що Кремль найчастіше опирається на події Другої Світової війни як на основну "рамку", проте існують й інші приклади, зокрема з новітньої історії Росії, включаючи період правління Володимира Путіна.

Один із таких прикладів -- теракт у Беслані. Цього року виповнюється рівно 20 років із того дня, як терористи захопили в цьому місті школу.

Весь цей час Путін не приїжджав до Беслана. Офіційно відомо лише про один візит -- 4-го вересня 2004 року, на ранок після завершення силової операції, в результаті якої понад 330 заручників, переважно дітей загинуло, близько 800 було поранено.

Але російські державні медіа аж до початку війни Росії проти України не приділяли темі теракту особливої уваги.

У 2021 році, перед початком війни, телеканал "Росія 24" виділив дві хвилини ефіру на вшанування чергової річниці трагедії, тоді як Перший канал обмежився лише 46 секундами.

Згідно з інформацією "Радіо Свобода", новинний сюжет на Першому каналі був продемонстрований в останню чергу, після восьмиминутної промови Путіна на Східному економічному форумі та повідомлень про виплати для пенсіонерів.

На початку широкомасштабної агресії Росії проти України восени 2022 року, Путін ще не став активно використовувати трагедію в Беслані як інструмент у своїй військовій риториці.

1-го вересня він приїхав до Калінінграда і на відкритому уроці із серії "Розмови про важливе" розповів дітям про "гумову дупу" як символ працьовитості та успіху.

Проте вже в той час мовлення про Беслан почало трансформуватися. У вересні 2022 року кілька учасників щорічної Вахти пам’яті скористалися цією подією для просування військової агресії.

Наприклад, заслужений артист Північної Осетії Олександр Коренюгін у футболці з буквою Z та гаслом "Своїх не кидаємо" прочитав вірш авторства офіцера Сергія Єфімова -- про "росу дитячих сліз" та "порізаний тугою вересень".

У фіналі поезії автор, здавалося б, натякає на те, що зло знову повернулося до Росії.

Тут немає місця для пісень, сміху чи веселощів.

Сьогодні біль постукав у наші двері.

І я звертаюся до ангелів з проханням про прощення.

Цього дня я не зміг їм чимось зарадити.

Зазначимо, що термін "ангели" в даній штучно сформованій аналогії між Бесланом та війною має особливе значення.

У Беслані, внаслідок теракту, був зведений меморіальний комплекс "Місто ангелів". Цей комплекс включає в себе кладовище, де спочивають загиблі діти, пам'ятник командиру російського спецпідрозділу, який загинув під час подій, а також православний "Храм новомучеників російських".

У 2015 році в окупованому Донецьку було створено меморіал, що отримав майже таку ж назву — "Алея ангелів". Цей пам'ятник встановлений на честь дітей, які, як стверджують, загинули через дії "українських карателів".

З лютого 2022 року російські пропагандистські медіа почали інтенсивно експлуатувати концепцію "Алеї ангелів", намагаючись виправдати війну, стверджуючи про "геноцид у ДНР та ЛНР" та наводячи приклади нібито восьмирічних бомбардувань Донбасу з боку України.

У 2022 році, у контексті війни, російські посадовці почали активно обговорювати тему Беслану.

3 вересня 2022 року, в день, коли Росія офіційно святкує День солідарності в боротьбі з тероризмом, у Москві перед об'єктивами камер виступила екс-дитячий омбудсмен, а нині заступник голови Державної думи Ганна Кузнєцова.

Вона заявила, що російські солдати в Україні борються за майбутнє дітей:

Бажаю, щоб спогади про ці жахливі події назавжди залишалися в наших серцях, щоб за ними стояли не лише страждання і сльози, а й рішуча боротьба за майбутнє наших дітей. Сьогодні за їхнє благополуччя, за мир у наших домівках відстоюють наші герої, наші захисники.

Через три місяці, у грудні 2022, тема Беслана знову виникла на державному телебаченні.

Патріарх Кирил приїхав до Північної Осетії та після заупокійної служби у спортзалі бесланської школи виступив перед місцевими жителями та чиновниками. Патріарх заявив, що душі вбитих у Беслані дітей зараз моляться за рідних та країну.

За словами патріарха, "зло не має меж", а винні в цьому біси, які можуть діяти "дистанційно на цілі народи через культуру свободи, що нав'язується Заходом".

Таким чином, предстоятель РПЦ озвучив основний наратив російської пропаганди, яка виправдовує агресію: Росія бореться не з Україною -- вона бореться зі Заходом, країнами НАТО, які хочуть поневолити Росію і занурити її в моральну безодню.

Иными словами, становилось ясным: с течением времени войны Кремлю всё больше необходимы эмоциональные связи с историей, чтобы разжигать ненависть к украинцам.

Аналітикиня Jamestown Foundation Ксенія Кириллова зазначає, що конфлікт, який триває з 2014 року, має свої корені в асоціаціях та архетипах.

"Яким чином це реалізується? Формується ряд помилкових асоціацій з явищами, що викликають у людей найпотужніші емоції, а також асоціації з жахливим образом ворога — втіленням абсолютного зла, до якого не може бути жодного співчуття," — зазначає дослідниця.

Всі ці компоненти, як то образ ворога, фобії і хибна зв'язка, за її словами, роблять пропаганду війни настільки успішною.

"Згадаймо спочатку зв'язку з фашизмом. Гітлер як абсолютне зло, нацисти як абсолютне зло, а українці - "послідовники Гітлера". Коли Європа та Америка стали допомагати Україні зброєю, їх також прив'язали до фашизму. Тероризм -- це також архетип абсолютного зла, бо будь-яка нормальна людина відчуває страх перед терористами. Для будь-якої нормальної людини терористи у Беслані -- це абсолютне зло, особливо з огляду на те, що там загинули діти", -- пояснює Кириллова.

Вона також акцентує, що російські пропагандисти, не лише широко відомі особи на кшталт Володимира Соловйова та Ольги Скабеєвої, висувають твердження про те, що Україна не є державою, а фактично являє собою терористичну організацію. Цю тему порушує у своїй статті Тимофій Богданов, програмний директор клубу "Валдай".

"Держава порівнюється з терористом, -- пояснює Кириллова і нагадує: -- Ба більше, ще до повномасштабного вторгнення ця аналогія застосовувалася до опозиції: влада говорила, що вони всі терористи, екстремісти. Це почалося ще 2021 року, коли почали переслідувати прихильників Навального".

На думку Кирилової, популярність Путіна знизилася на фоні українського наступу в Курську. Саме з цієї причини російський президент відправився до Беслана за два тижні до річниці теракту – це було необхідно для того, щоб підняти моральний дух населення.

"Як же можна підняти цю тему, не зв'язуючи її з якимось злом? - запитує експерт. - Можна, наприклад, цинічно згадати про події в Беслані. Адже ми, по суті, ведемо 'священну війну' проти самого Сатани."

Американський підполковник у відставці Деніел Девіс, коментуючи події в ефірі YouTube-каналу Dialogue Works, зауважив, що Путін вважає напад на Курську область аналогічним теракту в Беслані.

"Він вважає цю подію черговою терористичною атакою. Тож яка ж причина вести діалог з тими, хто вдається до таких дій? На мою думку, це межа абсурду, просто безумство!" – підкреслив Девіс.

Російський письменник Віктор Шендерович неодноразово говорив про те, що, на його думку, саме Беслан став для путінського режиму точкою неповернення.

"Беслан для Путіна -- це хустка Фріди (алюзія на героїню романа Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита", - ред.). Йому б краще не нагадувати про це, бо, власне, він і дав відмашку на штурм, на стрілянину з вогнеметів по замінованій школі. Більшість загиблих у Беслані загинула з вини Путіна у процесі вирішення його політичних завдань. А його завдання було не допустити виходу Масхадова в політичне поле. Отже, йому б не нагадувати про Беслан, але він нагадує, бо з рефлексіями там погано", -- міркує письменник.

На думку Віктора Шендеровича, візит Путіна до Беслана саме під час українського наступу в Курську, ймовірно, був плодом якогось мозкового штурму на Старій площі (На Старій площі в Москві був розташований Центральний комітет КПРС, нині у цьому будинку - адміністрація президента Путіна).

"Що робити в ситуації, коли величезна територія Росії, по суті, окупована ворожими військами? Коли ти сам розпочав війну, яку провалюєш? Тут підходить рецепт із "Голого короля" Шварца: поводитися так, ніби нічого не сталося. При цьому сам собою візит до Беслана "по дорозі", схиляння колін просто тому, що лягло за географічним маршрутом, -- річ абсолютно принизлива".

Шендерович також звернув увагу на те, що Путін своїм візитом нагадав про зовсім не вигідну для пропаганди паралелі.

Не усвідомлюючи цього, Путін нагадав нам про спільний знаменник. Він розпочав війну з Україною, і у відповідь українські збройні сили перейшли на територію Росії. Це було передбачувано, адже так чинять ті, кого атакують. Чому раптом чеченці прагнуть помсти росіянам? І чому ще безліч інших народів можуть бажати загибелі росіян? Відповідь на ці запитання є очевидною, — резюмує автор.

Беслан справді можна назвати прикладом історичного фреймінгу, який, крім запрограмованих, тягне за собою небажані асоціації.

Ще одна така паралель -- ставлення влади до мешканців Беслана, які втратили дітей, та до жителів Курська, які втратили дім.

Місцеві жителі Курської області, як повідомляли незалежні ЗМІ, фактично залишилися без підтримки з боку влади – евакуацію і допомогу здійснювали волонтери. Тим часом Путін оголосив, що потерпілим буде виплачено по 10 тисяч рублів, що приблизно дорівнює трохи більше ста доларів США.

Одночасно колишні заручники з Беслана та їхні близькі, незважаючи на минулі два десятиліття, продовжують вимагати лікування та фінансових компенсацій, а також, що найважливіше, повної істини про події, які відбулися. У відповідь на запитання "Матерів Беслана" щодо причин тривалої затримки розслідування, Путін заявив, що йому "невідомо".